«Львівське товариство у Києві»

кличе всіх дітей

віком від 8 до 15 років

у Карпати на «IX Етно-табір»

 Після табору ваші діти повернуться:

– трохи акторами (під час табору будуть поставлені 3 вистави,  дітей навчатимуть декламації, режисурі, акторській майстерності, вони  самі зможуть бути і режисерами,і акторами);

– трохи  фольклористами (адаптовані дитячі лекції з української обрядовості, майстер-класи з випікання паски, обрядового печива );

– трохи митцями  (майстер-класи з виготовлення гуцульської кераміки, силенки(бісероплетіння), різьбярства, ткацтва, писанкарства);

– з патріотичним духом (кожен ранок виконання гімну та молитва, вивчення  українських звичаїв та традицій, постановка вечора Т.Шевченка, завершується день українськими піснями біля ватри);

– із здоровим тілом (14 днів на гірському повітрі, заняття одноборствами,  піші походи, плавання (за умови гарної погоди);

– з етноматеріалами та етновиробами ( писанки, різьблена тарілка/рахва, керамічний підсвічник/тарілка/горнятко,шкіряний гаманець , пісенник, фотоматеріали);

Табір буде організований на базі  курортного комплексу «Стара правда» ( ТК «Буковель», Івано-Франківська область, с.Паляниця), засновники  якого стверджують, що: «тут зупиняється час…»  http://starapravda.com.ua/ukr/hotel

«Стара правда» має  дозвіл на організацію дитячого відпочинку,  медичне обслуговування, цілодобову охорону, розвинену відпочинкову інфраструктуру.

Фольклорно-етнографічна зміна буде організована :

Ø  з 7 червня по 20 червня 2015 року

Базова вартість путівки*: 7200 гривень

Детальна інформація про Табір:

Проживання: у 2-х та 3-х місних комфортабельних кімнатах зі всіма вигодами (туалет, душ, гаряча вода), 4-и разове харчування. Розпорядок дня традиційний для дитячих таборів.

*У вартість путівки входить:

Ø  автобусний  трансфер: від залізничного вокзалу  Івано-Франківська до Табору у день заїзду;

Ø  автобусний  трансфер: від Табору до залізничного вокзалу  Івано-Франківська у день від’їзду;

Ø  проживання у 2-х та 3-х місних номерах ;

Ø  4-разове харчування;

Ø  майстер-класи з навчання народним ремеслам – послуги майстра,  інструменти (додатково оплачується вартість заготовки )

Ø  екскурсійна програма

Ціна путівки за бажанням може бути збільшена за рахунок додаткових екскурсій, атракцій та лікувальних процедур  (оздоровчий масаж, їзда на конях,  тощо).

Залізничні квитки оплачуються окремо

Протягом зміни будуть проведені:

Ø  майстер-класи з писанкарства, різьблення, ткацтва; бісероплетіння, виготовлення, гуцульської кераміки, шкіряної тайстри, сирних коників, дитячої іграшки, розпис на склі;

Ø  демонстраційні майстер-класи із виготовлення ліжника та сердака і кресані;

Ø  театралізовані вистави: українське Різдво, Великдень, Весілля, український обрядовий рік,Шевченківський вечір;

Ø  пішохідні екскурсії по околицях Буковеля;

Ø  екскурсія  на Буковель( підйомник);

Ø  автобусна екскурсія на водоспад Гук,до Яремче;

Ø  випікання паски,весільного та обрядового печива

Для оформлення путівки батьки повинні надати 2 медичні довідки:

Ø  1) від дільничного педіатра про стан здоров’я  дитини;

Ø  2) від лікувального закладу про стан епідеміологічного оточення в сім’ї (не пізніше, ніж за 3 дні до від’їзду до табору).

Якщо маєте бажання їхати, просимо  зголошуватися якнайшвидше, щоб можна було завчасу придбати залізничні квитки

Керівник табору:   Галина Олійник,

  моб.тел.: 067-788-26-04

  e-mail: ov.oliynyk@gmail.com

 

Шановні краяни!
Запрошуємо у неділю, 12.10.14., на свято Покрови у музей с. Пирогів.
Прес-реліз
12 жовтня 2014 р. у Національному музеї народної архітектури та побуту України на експозиції «Закарпаття» відбудеться храмове свято «Покрова». Об 11.00 год. в церкві Божої Матері Покрови із с. Канора Закарпатської області розпочнеться святкова літургія. По завершенні служби відбудеться хресний хід та водосвяття. На свято запрошені фольклорно-етнографічні колективи із Чернігівщини, Івано-Франківщини та Київщини. В їх репертуарі прозвучать козацькі та героїко-патріотичні пісні. Біля церкви розмістяться народні майстри з храмовим печивом, вишиванками, народними картинками тощо. О 14.00 год. на хаті із с. Синевірська Поляна Закарпатської обл. відкриється виставка «Одолян-зілля Романи Кобальчинської» присвячена світлій пам»яті нашої співробітниці, відомому етнографу, Заслуженому працівнику культури України.
Ласкаво просимо відвідати НМНАП України 12 жовтня!

Контактний тел.. 526-57-87, 050 581-13-94 Громова Олена Петрівна

Сценарій свята Покрова 12 жовтня 2014 року

9.00 – 11.00 Заїзд та розміщення учасників свята, прихожан.
11.00-13.00 Святкова літургія. Панахида. Обхід церкви. Водосвяття. Проповідь.
13.00-15.00 год. Концертна програма. Виступи дитячих колективів.
14.00-15. 00 год. Відкриття виставки «Одолян зілля – Романи Кобальчинської».
11.00-16.00 год. Кермаш (Ярмарок від народних майстрів).

Виконавча дирекція Товариства

Петиція на сайті Білого дому із закликом до США визнати Росію «державою-спонсором тероризму» набрала наразі дещо більше, ніж половину необхідної кількості голосів.Петиція, яку оприлюднили 23 квітня, повинна протягом місяця, до 23 травня, зібрати не менше ніж 100 тисяч підписів, щоб адміністрація президента США Барака Обами була зобов’язана розглянути її. На цей момент під нею стоїть близько 56 тисяч підписів.Таким чином, за 10 днів залишається зібрати 44 тисяч підписів.

Петицію може підписати громадянин будь-якої країни, не лише США.

Автори петиції заявляють, що Росія здійснює неоголошену війну проти України і при цьому вдається до таємних операцій, які загалом підпадають під визначення «міжнародного тероризму» у кримінальному законодавстві США.

Ідеться конкретно про те, що озброєні агенти Росії, діючи під виглядом інших осіб, намагаються вплинути на політику органів влади України шляхом залякування чи примусу, мовиться в тексті петиції. Ці агенти також намагаються вплинути на дії влади шляхом убивств, викрадень людей, силових захоплень урядових будівель, відділень правоохоронних органів і військових частин в Україні. При цьому така діяльність здійснюється в широкому масштабі і протягом тривалого часу, незважаючи на те, що її засудили США, «Група семи», НАТО, ЄС і ООН.

На думку авторів петиції, це дає підстави США офіційно визначити Росію як «державу-спонсор тероризму» і внести її у відповіднийперелік Державного департаменту. Нині в цьому списку перебувають Іран, Куба, Сирія і Судан.

Держави, визначені у США як спонсори тероризму, автоматично потрапляють під чотири головні категорії санкцій: обмеження на отримання закордонної допомоги від США, заборону на постачання товарів і послуг оборонного призначення, контроль за експортом до них товарів і технологій подвійного призначення, а також низку фінансових та інших обмежень. Крім того, під інші санкції США потрапляють особи і країни, які беруть участь у певних різновидах торгівлі з визначеними державами-спонсорами тероризму.

Адміністрація президента США зобов’язалася розглядати і давати відповідь на громадянські петиції, оприлюднені у спеціальному розділі сайту Білого дому, якщо вони набирають визначене число підписів за певний час. Відповідь не мусить полягати у виконанні вимог петиції.

Посилання на петицію тут:  https://petitions.whitehouse.gov/petition/designate-russia-state-sponsor-terrorism/XMjbTltM

  Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,

                            любіть у годину негоди…                                                                                            В. Сосюра

Влучно і актуально звучать рядки вірша відомого українського письменника В. Сосюри. Настав час єднання нації навколо спільної  мети – захисту та збереження України, її історичних та культурних надбань. Саме зараз треба відверто заявити про любов народу до рідної землі. Національна оперета запрошує 15 травня о 19.00 на катарсис Україною.

«Україна в піснях і романсах» – концерт, наповнений шедеврами пісенної класики. Ви почуєте музику українських композиторів, які народилися в різних куточках України і творчість яких наповнена щирістю, любов’ю до Батьківщини, почуттям патріотизму та національної гордості.

Українські народні пісні в обробках митців зі світовими іменами, романси та арії з найвідоміших опер, оперет, мюзиклів, а також хореографічні композиції, пронизані щирим українським колоритом, занурять публіку в багату, самобутню українську культуру ,захоплять глибиною думки, багатством почуттів і настроїв, подарують незабутні враження та душевну насолоду.

У програмі вечора – номери, присвячені 200-річчю від дня народження та 153-й річниці з дня перепоховання видатного українського Кобзаря Т.Г. Шевченка, твори якого дійшли до нас через віки і звучать сьогодні як пророцтво.

У концерті беруть участь провiднi артисти Національної оперети, хор, балет та оркестр театру.

Катарсис Україною розпочато! Приєднуйтесь! 

Високопреосвященним і Преосвященним владикам, всесвітлішим, всечеснішим і преподобним отцям, преподобним ченцям і черницям, дорогим у Христі мирянам Української Греко-Католицької Церкви

Христос воскрес!

Вчора нас поховано з Тобою, Христе, –
Встаємо сьогодні з Тобою воскреслим,
Бо вчора нас з Тобою розп’ято.
Тож і нас прослав, Спасе, у царстві Твоїм

(Пісня 3 Канону Воскресної Утрені).

Дорогі в Христі!

Попри всі цьогорічні випробування і непевність, Великдень – «день, що його учинив Господь» (Пс. 117, 24) – є для нас часом невимовної радості й надії. У світлий празник Воскресіння Христового свята Церква оспівує таїнство поєднання протилежностей: поховання і воскресіння, смерті і життя, розп’яття і слави, смутку і радості. У тому й полягає велике пасхальне таїнство, що сам Син Божий стає одним із нас, вмирає, подібно як ми, щоб ми могли воскреснути, як Він! Христос проходить свою хресну дорогу за нас і на наше благо, даруючи нам своє світле воскресіння та нове життя в Бозі. Отже, хрест і воскресіння нерозлучні. Вони стосуються не лише Христа: у таїнственний спосіб зачіпають усе людство і кожного з нас зокрема. Подія, яка відбулася в житті Ісуса Христа, – Його смерть і воскресіння, – увібрала в себе всю історію людства, усі страждання, як минулого, так і прийдешнього, і преображає їх у нове життя, у нову радість. Воскреслий Христос входить у серцевину особистої історії кожного з нас, Він, можна сказати, переживає наші страждання і приниження: ми водночас із Ним розп’яті й засуджені, та разом із Ним підіймаємося з гробу і воскресаємо. Вчора нас із Ним було поховано, а сьогодні – встаємо із Ним воскреслим.

Вчора нас поховано з Тобою, Христе…вчора нас з Тобою розп’ято.

Ісус Христос силою і діянням Святого Духа присутній в історії нашої Церкви і нашого народу. Ми добре знаємо цей Його і наш хресний шлях. Ще в недавньому минулому нашу Церкву і наш народ катували й розпинали, ложно свідчили на нас, у нас стріляли і кидали в тюрми. Однак ми все це пережили і, дякувати Богу, відродилися до нового життя спільноти Христових учнів. Якраз цього року минає 25-річчя легалізації та відродження нашої Церкви на рідній землі. Тож засилаймо молитви до престолу Всевишнього, дякуючи Йому за благодать і силу, яка допомогла нашому народові вистояти серед жахливих випробувань і страждань. Ця перемога – знак дієвої присутності воскреслого Спасителя між нами в далекому і недавньому минулому, а водночас запорука нездоланності нашого народу і в майбутньому.

Христос і сьогодні є з нами! Наші болі Він приймає так, немовби це Йому особисто завдавали рани. Це Його було зневажено побиттям молоді на Майдані… Це Він – перша жертва Небесної сотні

Сьогодні знову нам погрожують зброєю і залякують розділом країни та захопленням храмів. Але Христос і сьогодні є з нами! Наші болі Він приймає так, немовби це Йому особисто завдавали рани. Це Його було зневажено побиттям молоді на Майдані. Це Його зробили нужденним, коли добро народу розкрадала корумпована влада. Це Його ув’язнювали та несправедливо засуджували, виставляли нагим на морозі і катували викраденим. Це Він – перша жертва Небесної сотні. Його слова на хресті, що звучать сьогодні в сумлінні віруючих людей України, – «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять!» (Лк. 23,34), – стосуються насамперед тих державних і церковних лідерів, своїх і сусідніх, які підбурюють народ до сліпої агресії та ненависті: «Розіпни, розіпни Його!» (Лк. 23,21). Однак сила людської злоби, брехні і насильства є нічим порівняно із силою Божої правди й любові. Це Христос нас сьогодні підносить, і як Церкву, і як народ. Як у Воскресінні добро долає зло, так і в нашій історії любов переможе злобу й ненависть, а мир – усякі погрози війною.

Встаємо сьогодні з Тобою воскреслим.

Сила зброї никне перед славою Воскреслого, бо «сьогодні встаємо з Тобою воскреслим». Усі ми це відчуваємо, на рідній землі і на поселеннях. Сила Христового воскресіння сьогодні є нашою надією в церковному, суспільному та особистому житті. Не маємо певнішої і сильнішої допомоги – ні в міжнародній дипломатії, ні в силі військових потуг чи людських домовленостей, які готові за тридцять срібняків виставити ціну Неоціненному. У своєму воскресінні Христос силою Святого Духа чинить єдиним народом тих, хто колись протистояв один одному: «Нема юдея ані грека… ні чоловіка ані жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі» (Гал. 3,28).

Учімося поважати і любити того, хто відрізняється від нас: думає по-іншому, дотримується інших звичаїв чи розмовляє іншою мовою – саме це є свідченням слави Воскреслого!

Знаком нашого «вставання» з воскреслим Спасителем, який підносить нас із «гробу» гріха, нехай стане наше оновлене Божою любов’ю ставлення до всіх без винятку людей. Любімо і обіймімо кожного, хто є поруч, у нашому селі, містечку, місті, у нашій області та на всій нашій Землі. Учімося поважати і любити того, хто відрізняється від нас: думає по-іншому, дотримується інших звичаїв чи розмовляє іншою мовою – саме це є свідченням слави Воскреслого! Усім людям, навіть тим, хто має злобу в серці і несправедливо нас обвинувачує, ми сьогодні проголошуємо радісну вістку про воскресіння. Бо ж знаком воскресіння є перемагати сили зла і ненависті Божою любов’ю та милосердям.

Тож і нас прослав, Спасе, у царстві Твоїм.

За давнім церковним переказом, св. Андрій, ставши на київських горах, передбачив велику Божу славу для нашої країни: «Бачите ці гори? На них засяє благодать Божа, тут буде велике місто, і Бог спорудить багато церков». Сяйво Божої благодаті, про яке згадує наш апостол, –це світло Христового воскресіння, яке ніколи не переставало променіти над нашою землею, навіть у найтемніші періоди нашого національного і церковного буття. На нас сповнилися євангельські слова, що їх ми чуємо під час Пасхальної Літургії: «Світло світить у темряві і темрява його не подолала» (пор. Ів. 1, 5). Відблиском небесної слави воскреслого Спасителя є і наш Патріарший собор Воскресіння Христового, який ми посвятили минулого року. Він є для нас живим свідченням Христової перемоги, запорукою невмирущості нашого народу та знаком єднання всіх дітей нашої Церкви – в Україні і на поселеннях сущих.

Хоч би де ми були, – чи в Україні, чи на поселеннях, – пам’ятаймо про своє покликання, що випливає з нашого християнського та національного досвіду, а саме: свідчити про нездоланну силу Христового воскресіння, про неминучу перемогу правди над брехнею

Сьогодні, у цей радісний день Воскресіння Христового, благаймо нашого Спасителя, щоб світло Його воскресіння з новою силою засяяло над нашим краєм, щоб подолало темряву гріха, незгоди, страху і зневіри та скріпило всіх нас силою Святого Духа на розбудову справді вільної і Богом благословенної держави. Молімося особливо про дар єдності та однодумності для нашого народу. А ця наша духовна єдність дозволить нам відродити і обновити всі державні інституції на основі Божої правди і Божого закону. Хоч би де ми були, – чи в Україні, чи на поселеннях, – пам’ятаймо про своє покликання, що випливає з нашого християнського та національного досвіду, а саме: свідчити про нездоланну силу Христового воскресіння, про неминучу перемогу правди над брехнею, любові над ненавистю, добра над злом, життя над смертю.

Із такими думками єднаюся з вами в молитві і пасхальній радості, у любові та надії, бажаючи кожному з вас мирного і благословенного Воскресіння Христового. Пасхальним привітом обіймаю всіх вас! Нехай цього дня засмучені зрадіють, стривожені відчують певність християнської надії. Молитвою лину до поранених і стражденних, ув’язнених і вигнаних із рідної домівки, наших воїнів і всіх, хто стоїть на сторожі гідності людської особи в Україні. Усім вам зичу щедро поданих Господом пасхальних дарів.

Благодать воскреслого Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога-Отця і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами.

Христос воскрес! – Воістину воскрес!

 

+ СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
на свято Благовіщення Пречистої Діви Марії,
7 квітня 2014 року Божого

 

Книгарня «Є» та літературна агенція «Discursus» запрошують на розмову про Євромайдан та презентацію книжки «Євромайдан. Хроніка відчуттів».

Дата події: 11.04.2014 18:00

Книжка «Євромайдан. Хроніка відчуттів» — колекція есе Тарас Прохаська, Іван Ципердюка, Юрія Андруховича, Сергія Жадана, Юрія Винничука .

Подія Євромайдану й окремі дії в період його тривання матимуть повно інтерпретацій із поглядів історичного, суспільного, культурного… Уже зараз звучить чимало думок й оцінок. Але на все свій час. Чи не найцікавіші після кожної історичної епохи – польові враження. Саме в них найдостовірніші й найцінніші деталі. Ще ліпше, коли це враження людей не лише з досвідом, а й з умінням їх передавати. Тарас Прохасько, Іван Ципердюк, Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Юрій Винничук як літописці Євромайдану. Проте ці автори не фіксують події, а реагують на них. Так, як може відгукуватися кожен українець. Щоправда, роблять вони це у власній письменницькій манері.

За участю Тараса Прохаська та Юрія Винничука.

Адреса книгарні «Є»:

м. Київ, вул. Лисенка, 3,
ст. м. «Золоті ворота»

Вхід вільний.

Медіапартнер заходу – тижневик «Український тиждень».

Presentation of the book Euromaidan. Khronika vidchuttiv (“Euromaidan. A Chronicle of Feelings”)

Date: 11 Apr. 2014

YE Bookstore and the Literary Agency Discursus are honoured to invite you to a presentation of the book Euromaidan. Khronika vidchuttiv (“Euromaidan. A Chronicle of Feelings”) on 11 April.

Beginning at 18:00.

Euromaidan. A Chronicle of Feelings is a collection of essays by Taras Prokhasko, Ivan Tsyperdiuk, Yurii Andrukhovych, Serhii Zhadan and Yurii Vynnychuk.
Euromaidan and individual events that happened while it lasted will acquire plenty of interpretations from historic, social, or cultural viewpoint. Even now we can hear a variety of opinions and assessments. But all in good time.
Field impressions are perhaps the most interesting part immediately following a historical epoch. They preserve the most veritable, most valuable details. Better still, if these are the impressions of people who know how to render their experiences.
Taras Prokhasko, Ivan Tsyperdiuk, Yurii Andrukhovych, Serhii Zhadan, Yurii Vynnychuk. The chroniclers of Euromaidan.
However, these authors do not merely register events, they respond to them in the way any Ukrainian could respond. But they do it in their own, unique manner of writing.

With the participation of Taras Prokhasko and Yurii Vynnychuk.

 

26 квітня –  «ЛІСОВА ПІСНЯ»

СТВОРИЛИ:

Постановка — Андрій Приходько

Музичний режисер — Мар’яна Садовська

Сценографія/Костюми — Богдан Поліщук

Хореограф — Нінель Зберя

Діють:

Мавка — Оксана Козакевич

Лукаш — Ярослав Федорчук, Микола Береза, Андрій Козак

Дядько Лев — Олег Стефан

Лісовик — Олег Цьона

Русалка — Тамара Ґорґішелі, Наталка Рибка-Пархоменко

Мати Лукаша — Тетяна Каспрук

Перелесник — Олег Онещак

Потерчата — Тамара Ґорґішелі, Наталка Рибка-Пархоменко, Мирослава Рачинська, Марія Копитчак

«Лісову пісню» режисер Андрій Приходько поставив для «курбасівців» на честь 140-річчя від дня народження Лесі Українки. Ця постановка балансує між інноваційним, сміливим, несподіваним прочитанням хрестоматійного твору та уважним, обережним ставленням до авторського тексту. «Лісова пісня» театру Леся Курбаса – є щемкою та емоційною, і, водночас інтелектуальною. У ній звучить справжня українська музика від гуртів «Кросна», «Божичі» та «Древо», а також спів сопілки.  Вона є театральним міксом сюрреалізму, народних традицій та мистецьких експериментів. Для постановника та акторів вистави головною є проблема людини, яка, втрачаючи глибинне та природне, позбавляється власної сутності. На очах у глядача відбувається гра з простором, а костюми й музика апелюють до чуттєвості. «Лісова пісня» іде у «трьох колядах», зміна яких символізує не тільки зміну сезону, але й зміну стану душі.

–          перша частина «СВЯТО», де людина відкриває, пізнає природу як Кохання і кохання як Природу, складається з прадавніх ритуалів і пісень (розігрується як українські народні дійства);

–          друга частина «КЛОПІТ», де в метушні, побутових сварках герої вистави втрачають поезію, переходять на брудну прозу і врешті взагалі втрачають рідну мову, (в жанрі реалістичної драми);

–          третя частина «СМЕРТЬ», де на місці колишнього розквіту і краси панують сучасні злидні, деградація, де герой, дійшовши до повного духовного занепаду, гине (документальний театр, що доходить до сюрреалізму).

І ще одна несподіванка!!! Під час перегляду вистави глядачі відчувають себе безпосередніми учасниками дійства, причетними до краси природи, а іноді й доволі жорсткого світу людини.

 

27 квітня, вперше у Києві, – «ЗАБАВИ ДЛЯ ФАУСТА» за «Злочином і карою» Федора Достоєвського

«… Спочатку все рівно був Достоєвський. Від нього лихоманно-хворобливий ритм вистави, містична, фатальна прикутість один до одного її головних героїв, від нього невідворотність всіх цих появ і зникнень. Від нього — непідвладне розумові взаємне тяжіння, ніби щось, що вони самі збагнути не можуть, їх невблаганно зводить. І розводить теж — з такою ж невблаганністю і жорстокістю».
Тому що Фаусту — фаустове, а Мефістофелю — мефістофелеве.
Юрій Фрідштейн, «Экран и сцена».

Постановка — Володимир Кучинський
Сценографія — Олександр Оверчук
Костюми — Ольга Баклан

Діють:

Свидригайлов — Олег Цьона
Раскольніков — Андрій Водичев
Дуня — Марія Копитчак, Мирослава Рачинська
Пульхерія Олександрівна — Тетяна Каспрук

Тривалість: 2 год. 15 хв.

Нагороди:
Ґран-прі за найкращу виставу фестивалю, Херсонеські ігри (1994), Золотий Лев (1994), Слов’янський вінець (Москва, 1997)
Найкращий актор фестивалю – Олег Драч, Херсонеські ігри (1994), Золотий Лев (1994), Слов’янський вінець (Москва, 1997)
Найраща режисура – Володимир Кучинський, Золотий Лев (1994)
Найращі костюми – Ольга Баклан, Золотий Лев (1994)
Найраща сценографія – Олександр Оверчук, Золотий Лев (1994)

Замовлення квитків:  http://parter.ua/ua/event/43/3572/3618.html, http://parter.ua/ua/event/43/3572/5977.html або за тел. (098) 993-08-92, (066) 455-73-28

Перелік потреб Майдану – оновлений

Ліками більшість медпунктів вже забезпечені, однак з’явилися нові потреби.

Група «ЕвромайданSOS» в «Фейсбук» опублікувала список актуальних на сьогодні потреб Майдану.

Надаємо перелік:

Михайлівський собор:

Потрібні провізори
Картки поповнення Київстар (звертатися в трапезну, запитати Наталю Василівну)
Для інфоцентру та акцій – фарба в балонах і біла тканина
Медпункт на Десятинній (099222 13 58):

2-3 казанки на 10 – 15л
УФО для обігріву
Тонометр (апарат міряти тиск)
Поповнення рахунків медичних бригад: 093-180-62-36; 066-282-02-56, 063-646-05-12, 066-208-74-06, 063-139-20-59, 067-240 – 07-22, 067-496-31-67, 097-447-56-97.
Громадський госпіталь на Бєлінського:

Всім забезпечені. Потрібна медсестра на нічну зміну з 22:00 до ранку. Дзвонити 050362 42 36

Медпункт на Майдані за Лядськими воротами (068729 81 10):

Сибазон
Гліциседу Пумпан
Янтарна кислота
Протизапальні
Седативні
Поповнити телефон 068 729 81 10
Медпункт на перетині Хрещатика і Городецького – в магазині Helen Marlen:

Одноразові скальпелі
затискачі
Судочки для стерилізації
Келгут
Москітні затискачі
Ватяні кульки стерильні
Лікарня БСП на Братиславській, 3:

рації
Старі мобільні телефони
ліхтарики
На кухні потрібні: газові пальники, плити, електроплити – також потрібно поповнення рахунку для охорони (будь-які оператори)
Патріарший собор Воскресіння Христового метро Лівобережна, вул. Микільсько–Слобідська (063227 47 08 та 068 574 32 31):

У госпіталь і притулок:

Каски
Маски
Бронежилети
Ліхтарики налобні
Ліхтарик далекоглядний – 6 шт
Український Дім:

Нижня білизна
Засоби гігієни
Піна для гоління
Верстати
Труси
Шкарпетки
Одноразовий посуд
Сім-карти
Наметове містечко за сценою на Майдані (093087 69 96):

Бензин або талони
Треба оплатити хостел (реквізити за тел. 096252 92 32)
Громадський сектор Майдану (066181 77 60):

Модеми для інтернету – 5шт
Дешеві телефони з сімкартами
спецзасоби
Табір ДемАльянсу біля Лядських воріт:

спецзасоби
Для самооборони:

1) 38 сотня, контактувати з 067250 10 вересня (Василь)

спецзахист
генератор
болгарка
дриль
Паливо до генератора
електоркабель
Роз’ємні коробки
подовжувачі
піддони
Брус дерев’яний 50 на 50
ОСБ плити
каремати
матраци
ковдри

Христос Рождається!  Славімо Його!

Шановні батьки, друзі і прихильники Просвітницької Фундації імені Андрея Шептицького!

Маю приємність щиро вас запросити від імені Правління Фундації на
Поріздв’яну зустріч – РОЗКОЛЯДУ!

Подія відбуватиметься з благословення Владики Йосифа Міляна, Єпископа- помічника Київської Єпархії в суботу, 8 лютого о 17 год у храмі Св.Василія В. на Львівській площі у м.Києві.

 У програмі заходу презентація діяльності Фундації, майбутніх проектів (весняних, літніх) та головного  проекту – Міжнародної Католицької школи ім.Андрея Шептицького, що вперше буде створена у нашому Київі!І безумовно – приємне спілкування за кавою/чаєм з домашніми львівськими пляцками, і не тільки… !

Сердечно чекаємо зустрічі з вами!
Хай всі наші діяння будуть на користь людям і на Славу Божу!
Тримаймося разом!

З Богом, Оля Дурбак-Чуйко,координатор проекту.

Під час Євромайдану я потрапила до Львова, як експерт ОБСЄ мала читати лекції та проводити практичні заняття з прав людини для вчителів та методистів. Це сталося якраз після того, як вночі майдан брутально, із застосуванням насильства зачистили від живих людей із тим, щоб начебто встановити ялинку.

І це була інша реальність. Реальність, в якій працівники управління освіти разом з дітьми, вчителями, батьками, викладачами та студентами виробляли спільну політику, щоб опиратися тиску столичного чиновництва і забезпечити свободу мирних зібрань для дітей, студентів, вчителів, викладачів та батьків.

Реальність, в якій театральні колективи, актори, музиканти разом з працівниками управління культури спільно вирішили дати благочинні концерти та вистави на користь тим, хто виборює свої права та свободи на київському майдані.

Реальність, де відкриті для всіх церкви, і де щогодини священики моляться та спілкуються з прихожанами, миролюбно, ненав’язливо та гідно.

Реальність, де на зборах дітей – лідерів шкільного самоврядування до представників офісу Уповноваженої з прав людини у присутності вчителів, керівництва, чиновництва, батьків, преси, – діти ставили гострі та глибокі запитання, не тушувалися, не боялися.

Діти запитували, чому Омбудсмен так в’яло реагує на порушення прав людини. Вони розповідали, що мріяли бути журналістами, але не очікували, що за правду, за професійну діяльність в мирний час тебе можуть скалічити і навіть вбити.

Вони запитували, чому забороняють приходити на майдан, як цьому опиратися і чому порушується свобода мирних зібрань. Вони запитували, на яких підставах суди кидають за грати невинуватих людей. І вимагали чіткої відповіді, ставили додаткові запитання і вели себе при цьому максимально твердо, але коректно.

Я слухала мера міста, пана Садового, і при тому, що я знаю, що до нього у львів’ян є питання (у львів’ян до всіх є питання, тому львів’яни дуже подібні на одеситів), і в мене те, що він говорив, те, як він говорив, викликало повагу до нього як до людини і як до політика, повірте, таке рідко трапляється.

Все, що я спостерігала, було прекрасним, вільним, крилатим, натхненним, якщо хочете – неймовірним, бо Україною на той час пробіглася хвиля непокоєння за своє місце роботи, за своє місце навчання, страх за правду, нескорення та протест.

І я розуміла, що львів’янам, з одного боку, простіше за мешканців Харкова, Запоріжжя або ж Луганська. Легше, ніж полтавчанам та мешканцям Криму. Бо в них осередок свободи, котру ми всі прагнули, але з іншого боку, саме тому, цю свободу болісніше та важче втрачати.

Я бачила, як хвилюються львів’яни за нас, киян. Як непокояться. Як їдуть за свій власний кошт до столиці, як збирають гроші. Соромно говорити, що все це збиралося заради того, щоб гордий привід Степана Бандери крокував Україною, гроші збиралися для того, щоб вибороти європейське майбутнє для України, захистити права, гідність, життя, свободи.

Я відчувала, як львів’яни переймаються тим, що тут нема з ким боротися. Дійсно нема, бо місцева влада була разом з людьми, бо нарваних політиків з самого початку на місце поставили розумні та світлі студенти. А відчуття волі, потреба захисту та боротьби була, тому вони прямували до Києва. Щоб щось зробити для всіх нас, українців. А не привести з собою Бандеру і водити разом із ним “козу” всіма ганделиками.

Заради свободи вони, не домовляючись, вставали і не пускали виїхати на Київ автобуси з внутрішніми військами. Через усвідомлення свободи ті, хто служить у внутрішніх військах, відмовлявся їхати на Київ, відмовлялися ставати проти народу.

Я пам’ятаю, як під час дитячого форуму в травні, моя секретарка Вікторія, котра вперше потрапила до Львова, стояла біля Домініканського собору, телефонувала мамі та казала: “Мама, я в Європі, як тут красиво, так як в Прибалтиці”. З чим могла, з тим і порівняла. І не одна вона в цей час говорила телефоном мамі, друзям, чоловіку, сестрі ці слова – Європа.

Колись в радянські часи мене цікавило, що таке міста-побратими, я розбиралася, яка їхня природа, чесна або ж пропагандистська.

Зараз я точно знаю, що таке міста – брати. Це – Київ та Львів. Дві споріднені душі європейського простору. І нас, таких близьких й далеких родичів, стає все більше.

Лариса Денисенко, письменниця, правник, спеціально для УП.Життя