26-27 квітня о 19.00 на малій сцені НПМ «Україна» відбудуться покази вистав Львівського академічного театру імені Леся Курбаса

26 квітня –  «ЛІСОВА ПІСНЯ»

СТВОРИЛИ:

Постановка — Андрій Приходько

Музичний режисер — Мар’яна Садовська

Сценографія/Костюми — Богдан Поліщук

Хореограф — Нінель Зберя

Діють:

Мавка — Оксана Козакевич

Лукаш — Ярослав Федорчук, Микола Береза, Андрій Козак

Дядько Лев — Олег Стефан

Лісовик — Олег Цьона

Русалка — Тамара Ґорґішелі, Наталка Рибка-Пархоменко

Мати Лукаша — Тетяна Каспрук

Перелесник — Олег Онещак

Потерчата — Тамара Ґорґішелі, Наталка Рибка-Пархоменко, Мирослава Рачинська, Марія Копитчак

«Лісову пісню» режисер Андрій Приходько поставив для «курбасівців» на честь 140-річчя від дня народження Лесі Українки. Ця постановка балансує між інноваційним, сміливим, несподіваним прочитанням хрестоматійного твору та уважним, обережним ставленням до авторського тексту. «Лісова пісня» театру Леся Курбаса – є щемкою та емоційною, і, водночас інтелектуальною. У ній звучить справжня українська музика від гуртів «Кросна», «Божичі» та «Древо», а також спів сопілки.  Вона є театральним міксом сюрреалізму, народних традицій та мистецьких експериментів. Для постановника та акторів вистави головною є проблема людини, яка, втрачаючи глибинне та природне, позбавляється власної сутності. На очах у глядача відбувається гра з простором, а костюми й музика апелюють до чуттєвості. «Лісова пісня» іде у «трьох колядах», зміна яких символізує не тільки зміну сезону, але й зміну стану душі.

–          перша частина «СВЯТО», де людина відкриває, пізнає природу як Кохання і кохання як Природу, складається з прадавніх ритуалів і пісень (розігрується як українські народні дійства);

–          друга частина «КЛОПІТ», де в метушні, побутових сварках герої вистави втрачають поезію, переходять на брудну прозу і врешті взагалі втрачають рідну мову, (в жанрі реалістичної драми);

–          третя частина «СМЕРТЬ», де на місці колишнього розквіту і краси панують сучасні злидні, деградація, де герой, дійшовши до повного духовного занепаду, гине (документальний театр, що доходить до сюрреалізму).

І ще одна несподіванка!!! Під час перегляду вистави глядачі відчувають себе безпосередніми учасниками дійства, причетними до краси природи, а іноді й доволі жорсткого світу людини.

 

27 квітня, вперше у Києві, – «ЗАБАВИ ДЛЯ ФАУСТА» за «Злочином і карою» Федора Достоєвського

«… Спочатку все рівно був Достоєвський. Від нього лихоманно-хворобливий ритм вистави, містична, фатальна прикутість один до одного її головних героїв, від нього невідворотність всіх цих появ і зникнень. Від нього — непідвладне розумові взаємне тяжіння, ніби щось, що вони самі збагнути не можуть, їх невблаганно зводить. І розводить теж — з такою ж невблаганністю і жорстокістю».
Тому що Фаусту — фаустове, а Мефістофелю — мефістофелеве.
Юрій Фрідштейн, «Экран и сцена».

Постановка — Володимир Кучинський
Сценографія — Олександр Оверчук
Костюми — Ольга Баклан

Діють:

Свидригайлов — Олег Цьона
Раскольніков — Андрій Водичев
Дуня — Марія Копитчак, Мирослава Рачинська
Пульхерія Олександрівна — Тетяна Каспрук

Тривалість: 2 год. 15 хв.

Нагороди:
Ґран-прі за найкращу виставу фестивалю, Херсонеські ігри (1994), Золотий Лев (1994), Слов’янський вінець (Москва, 1997)
Найкращий актор фестивалю – Олег Драч, Херсонеські ігри (1994), Золотий Лев (1994), Слов’янський вінець (Москва, 1997)
Найраща режисура – Володимир Кучинський, Золотий Лев (1994)
Найращі костюми – Ольга Баклан, Золотий Лев (1994)
Найраща сценографія – Олександр Оверчук, Золотий Лев (1994)

Замовлення квитків:  http://parter.ua/ua/event/43/3572/3618.html, http://parter.ua/ua/event/43/3572/5977.html або за тел. (098) 993-08-92, (066) 455-73-28